«SQUEEZE-OUT» – ПРИМУСОВИЙ ВИКУП АКЦІЙ

«SQUEEZE-OUT» – ПРИМУСОВИЙ ВИКУП АКЦІЙ


Squeeze-out – спеціальні правила викупу акцій міноритарних акціонерів мажоритарним акціонером або кількома, які сукупно володіють більше 95% акцій товариства, за належну компенсацію (ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства».


Враховуючи наявність у роботі Адвокатського об’єднання «Пленум» проекту по процедурі «SQUEEZE-OUT», щодо захисту прав (визнання недійсним правочину щодо обов’язкового продажу акцій) міноритарного акціонера від дій одних з найбільших та впливових фінансових установ світу, хочемо написати кілька тез по даному питанню та цій неоднозначній процедурі.

Клієнт АО «ПЛЕНУМ» до моменту обов’язкового викупу у нього акцій за оскаржуваним правочином мав у власності прості іменні акцій АТ, тобто виступав одним із міноритарних акціонерів АТ.

Мажоритарними акціонерами АТ у цей час виступали (та станом на сьогодні виступають) одні з найбільших фінансових установ світу, місцезнаходження яких – Велика Британія (ВБ) та Франція (Ф).

04.06.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах» від 23.03.2017 (Закон №1983-VIII), який запровадив так звану процедуру squeeze-out.

Відповідно до абз. 1 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1983-VIII протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом особа (особи, які діють спільно), яка станом на дату набрання чинності цим Законом є прямо або опосередковано з урахуванням кількості акцій, що належать їй або її афілійованим особам, вже є власником домінуючого контрольного пакета акцій акціонерного товариства, має право застосувати положення статті 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» виключно в порядку та на умовах, визначених у цьому пункті.

У кінці 2017 р. між цими фінансовими установами, як акціонерами які разом володіють домінуючим контрольним пакетом акцій, був укладений Договір про співпрацю щодо підвищення рівня корпоративного управління шляхом реалізації права вимоги обов’язкового продажу акцій міноритарними акціонерами, відповідно до умов якого одну з фінансових установ (Ф) було визначено уповноваженою особою з метою набуття всіх прав та виконання всіх обов’язків, передбачених законодавством України для процедури викупу акцій у міноритарних акціонерів.

Згідно з абз. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1983-VIII для реалізації прав, передбачених статтею 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства», заявник вимоги зобов’язаний у строки, передбачені цим пунктом, подати товариству повідомлення про намір скористатися правами, передбаченими статтею 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства», і публічну безвідкличну вимогу відповідно до положень статті 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства».

У цей же момент фінансовою установою було подало банку лист про намір скористатися правами, передбаченими статтею 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства», яким повідомило про укладення Договору про співпрацю, який дозволяє розглядати сторін такого договору як «осіб, що діють спільно», та заявило про намір викупити акції у міноритарних акціонерів АТ за ринковою вартістю, визначеною суб’єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, станом на дату отримання банком цього листа/повідомлення.

В цей же день Спостережна рада АТ приймає рішення, оформлене Протоколом, яким залучає до проведення незалежної оцінки ринкової вартості акцій банку суб’єкта оціночної діяльності, яким в подальшому встановлена ринкова вартість однієї простої іменної акції АТ станом на день листа/повідомлення.

Згідно з абз. 4 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1983-VIII товариство не пізніш як за 25 робочих днів з дня отримання повідомлення має затвердити ціну обов’язкового продажу акцій та повідомити її заявнику вимоги.

На початку 2018 р. рішенням Спостережної ради АТ, оформленим Протоколом, було затверджено ціну придбання акцій за одну просту іменну акцію.

Згодом фінансова установа, на виконання абз. 8 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1983-VIII направила Публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій.

У 2018 р. на адресу нашого Клієнта надійшла копія вказаної знеособленої Вимоги.

В подальшому, на виконання зазначеної Вимоги, після перерахування в повному обсязі грошових сум за акції, що придбавались заявником вимоги, депозитарні установи перевели права на відповідні акції з рахунків їхніх власників, у тому числі з рахунку у цінних паперах Клієнта Адвокатського об’єднання «ПЛЕНУМ», на рахунок заявника вимоги в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему.

Як наслідок, в результаті вчинення оскаржуваного правочину, без волі Клієнта було позбавлено права власності на належні йому акції АТ за сумнівну компенсацію, що може свідчити про порушення його конституційних прав як власника та охоронюваних законом інтересів як акціонера АТ.

Виходячи з норм законодавства, міноритарний акціонер, в т.ч. Клієнт АО «ПЛЕНУМ», не наділений будь-яким правом впливати на визначення ціни викупу у нього акцій, що свідчить про можливість вчинення відповідних зловживань та заниження вартості акцій під час їх обов’язкового продажу, тобто створення для міноритарних акціонерів непропорційного тягаря у вигляді неповного відшкодування вартості їх майна (акцій), які вони вимушені відчужити поза своєю волею.

Однак, не все так однозначно, оскільки для процедури squeeze-out можна визначити особливу дату, а саме – 24.11.2020 р.

24.11.2020 р. Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі №908/137/18*:

дійшла висновку, що у разі оскарження міноритарними акціонерами процедури примусового відчуження належних їм акцій суд має встановити: 1) чи проводилась ця процедура відповідно до норм закону; 2) чи здійснювалась вона з легітимною метою, а саме чи відповідали мотиви мажоритарних акціонерів суспільним інтересам у запровадженні цієї процедури; 3) чи є запропонована міноритарним акціонерам вартість викупу акцій справедливою, та відповідно, чи дотриманий критерій пропорційності втручання у права позивачів.

зазначила, що запровадження нормативного регулювання, при якому, залежно від обраного способу визначення ціни акцій, їх вартість може відрізнятися в рази, не може гарантувати отримання міноритарним акціонером в усіх випадках справедливої компенсації за обов’язковий продаж акцій, та відповідно, дотримання у таких відносинах критерію пропорційності втручання у право власності. Тобто процедура примусового викупу акцій відповідно до статті 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» є таким правочином, в якому особа, яка володіє домінуючим контрольним пакетом акцій, може впливати на спосіб визначення ціни акцій та набуває право власності на них унаслідок виконання вимог, визначених зазначеною нормою, тоді як міноритарний акціонер втрачає право власності на акції за відсутності свого волевиявлення, без будь-якого впливу на визначення ціни, та за відсутності законодавчого механізму здійснення спеціального контролю з боку суду або Комісії.

звертає увагу, що процедура примусового викупу акцій, як і будь-який інший спосіб примусового відчуження об’єктів права власності, має застосовуватись у виключних випадках задля досягнення легітимної мети та з дотриманням балансу інтересів усіх акціонерів, у тому числі щодо виплати власником домінуючого контрольного пакета акцій компенсацій міноритарним акціонерам у розмірі справедливої вартості належних їм акцій. Власник домінуючого контрольного пакета акцій при прийнятті рішення про примусовий викуп акцій та надісланні відповідної вимоги про придбання акцій повинен мати легітимну мету позбавлення міноритарних акціонерів права власності на належні їм акції, яка підлягає перевірці судом у разі виникнення відповідного спору.

встановила, що оскільки норма статті 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» не визначає спеціальних способів захисту прав міноритарних акціонерів, права та інтереси яких були порушені примусовим викупом акцій за ціною меншою за їх ринкову вартість, то особи, які вважають, що їх права та інтереси на акції були порушені вчиненням такого правочину, можуть самостійно обирати між визначеними нормативними приписами способами їх захисту. Звідси, обраний позивачами у цій справі спосіб захисту прав є таким, що відповідає приписам статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України.

*Рекомендуємо ознайомитися з повним текстом постанови, оскільки наведено тільки кілька тез.


Розгляд описаної справи та час, в тому числі, покаже: чи відбувся примусовий викуп акцій (сквіз-аут) за справедливою ціною та чи була у відповідачів легітимна мета на примусовий викуп акцій у міноритарних акціонерів.


Ми вважаємо, що «великі» не завжди перемагають «малих», тому, якщо ви міноритарний чи мажоритарний акціонер та у вас виникли питання щодо процедури «squeeze-out», пропонуємо звернутися до команди Адвокатського об’єднання «ПЛЕНУМ»

Шишковський Микола | 19.03.2021

Зв'яжіться із нами

Ми не завжди знаходимося в офісі, але завжди на зв'язку. Ви можете зателефонувати або написати в режимі 24/7 і домовиться про зустріч з командою Адвокатського об'єднання "Пленум".
Plemun Google

Замовити зворотній дзвінок

Дякуємо, найближчого часу ми Вам зателефонуємо