Постійне користування землею
Право постійного користування земельною ділянкою – право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Формування права постійного користування
Земельний кодекс Української РСР від 8 липня 1970 року встановлював безстрокове і тимчасове користування землею. Землекористувачами визначалися: колгоспи, радгоспи, інші сільськогосподарські державні, кооперативні, громадські підприємства, організації і установи; промислові, транспортні, інші несільськогосподарські державні, кооперативні, громадські підприємства, організації та установи; громадяни.
Земельний кодекс України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної і приватної власності громадян на землю зокрема право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо. Громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства із земель, що перебувають у державній власності, земля надавалася у постійне користування (без заздалегідь установленого строку), а для городництва, сінокосіння, випасання худоби, ведення селянського (фермерського) господарства – у тимчасове користування (короткострокове – до трьох років і довгострокове – від трьох до двадцяти п’яти років)
З прийняттям Земельного кодексу України, який набув чинності 1 січня 2002 року законодавство містить виключний перелік осіб, які можуть набувати права постійного користування земельними ділянками, а також містив обов`язкову норму щодо переоформлення юридичними особами, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві до 1 січня 2008 року на право оренди на них
В 2005 році така норма законодавства визнана неконституційною рішенням Конституційного Суду України та скасована (Рішення Конституційного Суду № 5-рп/2005 від 22.09.2005).
Тобто, державні акти на право постійного користування землею, які були видано до 01.01.2002 року є чинними документами, що посвідчують право користування земельними ділянками державної чи комунальної власності.
Хто має можливість постійного користування земельними ділянками
На сьогоднішній день земельні ділянки на праві постійного користування мають право отримувати:
а) органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.
б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об’єднання), установи та організації;
в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;
г) господарське товариство, утворене відповідно до Закону України “Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування”;
ґ) заклади освіти незалежно від форми власності;
д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;
е) оператор газотранспортної системи, оператор газосховища та оператор системи передачі;
є) господарські товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначені частиною першою статті 1 Закону України “Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності.
Актуальні зміни законодавства щодо користування землею
З набранням чинності 19 листопада 2022 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» громадяни України, яким належить право постійного користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності, а також юридичні особи, яким на станом на 19 листопада 2022 року належало право постійного користування земельними ділянками державної чи комунальної власності, та які відповідно Земельного кодексу не можуть набувати земельні ділянки на праві постійного користування, мають право на купівлю таких земельних ділянок без проведення земельних торгів. Купівля земельних ділянок відповідно до цього пункту здійснюється за ціною, що дорівнює: нормативній грошовій оцінці земельної ділянки – для земель сільськогосподарського призначення; експертній грошовій оцінці земельної ділянки – для земель несільськогосподарського призначення.
У разі купівлі земельної ділянки її покупець має право на розстрочення платежу із сплати ціни земельної ділянки з рівним річним платежем з урахуванням індексу інфляції.
Строк розстрочення платежу становить: щодо земель сільськогосподарського призначення – 10 років, щодо земель несільськогосподарського призначення – 30 років, якщо покупець не ініціює встановлення меншого строку. У разі купівлі земельної ділянки з розстроченням платежу право власності переходить до покупця після сплати першого платежу.
Право купівлі земельної ділянки відповідно до цього пункту також мають громадяни України – спадкоємці громадян, яким належало право постійного користування земельними ділянками державної чи комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства (крім випадків, якщо такі земельні ділянки були передані у власність чи користування фізичним або юридичним особам). Якщо таких спадкоємців декілька, земельна ділянка придбавається ними у спільну часткову власність, де частки кожного із спадкоємців у праві власності є рівними.
Юридичні особи набувають право на купівлю земельних ділянок сільськогосподарського призначення відповідно до цього пункту з 1 січня 2024 року.
Також цікаво:
Супровід угод з нерухомістю
Особливості купівлі-продажу земельного паю
